Німецька граматика · B2

Модальні частки: doch, mal, ja, eben, halt, denn, eigentlich

Modalpartikeln: doch, mal, ja, eben, halt, denn, eigentlich

dochmaljaeben/haltdenn

Правило

Модальні частки — це короткі ненаголошені слова всередині речення, які надають йому певного ставлення; вони роблять усну німецьку природною, і їх майже неможливо перекласти. 'doch': прохання або нагадування про відоме (Komm doch mit! Das weißt du doch.); 'mal': робить прохання невимушеним (Kannst du mal kommen?); 'ja': щось відоме або несподіване (Das ist ja toll! Du weißt ja, wie er ist.); 'eben'/'halt': із цим доводиться змиритися (Dann müssen wir eben warten.); 'denn': робить питання приязним і зацікавленим (Wie heißt du denn? Was ist denn los?); 'eigentlich': невимушене питання або застереження (Wo wohnst du eigentlich? Eigentlich wollte ich früher gehen.); 'schon': заспокоює або поступається (Das wird schon klappen.); 'wohl': припущення (Er ist wohl krank.). Вони стоять після дієслова й займенників, зазвичай перед доповненням, і майже виключно в головних реченнях і питаннях, а не в офіційних листах.

Приклади

Setz dich doch! Möchtest du einen Kaffee?

Та сідайте ж! Бажаєте кави?

Was ist denn passiert? Du siehst ja ganz blass aus.

Що ж таке сталося? Ти геть блідий.

Kannst du mir mal kurz helfen?

Можеш на секунду мені допомогти?

Der Zug ist weg. Dann nehmen wir eben den nächsten.

Потяг пішов. Ну що ж, поїдемо наступним.

Зверни увагу

• Doch komm mit! → Komm doch mit!
  Модальні частки стоять усередині речення після дієслова, ніколи на першому місці (там 'doch' було б наголошеним запереченням).
• Sehr geehrte Frau Weber, schicken Sie mir doch mal die Unterlagen. → Sehr geehrte Frau Weber, könnten Sie mir bitte die Unterlagen schicken?
  'doch mal' — розмовний стиль між знайомими людьми; в офіційному листі це недоречно.
• Wie heißt du eben? → Wie heißt du denn?
  Приязні питання беруть 'denn'; 'eben' виражає, що з чимось доводиться змиритися.

Правило німецькою

Modalpartikeln sind kleine unbetonte Wörter im Mittelfeld, die einem Satz eine Haltung geben – sie machen gesprochenes Deutsch natürlich und lassen sich kaum übersetzen. „doch“: Aufforderung oder Erinnerung an Bekanntes (Komm doch mit! Das weißt du doch.); „mal“: macht eine Bitte beiläufig (Kannst du mal kommen?); „ja“: etwas ist bekannt oder überrascht (Das ist ja toll! Du weißt ja, wie er ist.); „eben“/„halt“: man muss es hinnehmen (Dann müssen wir eben warten.); „denn“: macht eine Frage freundlich interessiert (Wie heißt du denn? Was ist denn los?); „eigentlich“: beiläufiges Fragen oder eine Einschränkung (Wo wohnst du eigentlich? Eigentlich wollte ich früher gehen.); „schon“: beruhigt oder räumt ein (Das wird schon klappen.); „wohl“: Vermutung (Er ist wohl krank.). Sie stehen nach dem Verb und den Pronomen, meist vor der Ergänzung, und fast nur in Hauptsätzen und Fragen, nicht in formellen Briefen.

Де це трапляється в курсі

• Психологія та особистість (B2)

Більше граматики B2: усі правила B2 · курс B2.